Відповідальність. Честь. Відданість

Він спадковий медик. Інтерес до науки йому прищепила бабуня. Так жінку лагідно і з любов’ю називав її малий онучок. Ганна Володимирівна все своє життя присвятила Крутівському ФАПу. Фельдшер з величезним стажем навчила малого Дмитрика ставити уколи і крапельниці. З того часу і розпочався його довгий шлях на тернистих просторах медицини.

Сильний. Вольовий. Відданий.

Стриманий і емоційний. Вимогливий і дещо принциповий. З ним легко і не просто водночас. Поціновувач свободи відкритих шляхів, на яких він віртуозно поєднує свій професіоналізм та силу інтуїції. Вправно і впевнено виграє будь-яку гонку в обраній справі. Волелюбна особистість із сталевим стрижнем всередині, наділена фантастичним магнетизмом, яка притягує собі подібних.

Знайомтеся: Дмитро Сурмачевський, лікар з невідкладних станів Білоцерківської СЕМД, інструктор-практик Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Майстер своєї справи.

Медична кар’єра Дмитра стрімко йшла вгору. Після закінчення факультету підготовки лікарів для Збройних сил України у 2016 році отримує розподілення до Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги. Здобувши кваліфікацію лікаря, з інтересом працює у складі виїзних бригад. Серпень 2018-го виявився для молодого спеціаліста щедрим на пропозиції. Дмитра запрошують до Вишгородської СЕМД виїзним лікарем, а згодом призначають заступником головного лікаря з медичної частини. У липні 2019-го фахівця переводять на посаду в.о. головного лікаря Білоцерківської СЕМД. На долю юного лікаря випало непросте випробування. Перша хвиля пандемії – “рівняння” з багатьма невідомими: як? де? куди? До того ж бракувало і засобів індивідуального захисту. Допомогу отримували з усіх-усюд: від міської влади міста, волонтерських організацій та небайдужих білоцерківців. “Найважче було як керівникові, – ділиться спогадами медик, – організувати роботу своїх колег”. Ніхто не знав як діяти. Чимало працівників банально боялися виїжджати на виклики. Доводилося власним прикладом показувати, що це не страшно, а лише робота та обов’язок.

Дмитро Сурмачевський: “Цінність людського життя завжди була на першому місці. Мені ніколи не була байдужа доля пацієнтів. Особливо тоді, коли країну накрили три потужні хвилі корона-вірусу”.

Лікар. Психолог. Людина

Кабінетна посада виявилася не сумісною з його темпераментом. Завзятий медик повертається до своєї стихії: поновлює виїзди на виклики. Після року служби на “лінії” отримує неочікувану пропозицію від генерального директора Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Оксани Шарко перейти працювати лікарем в складі бригади аеромедичної евакуації та зібрати таку команду, яка могла б надавати кваліфіковану медичну допомогу у повітрі. Дмитро впорався на відмінно з поставленими задачами. “Принципи роботи бригади аеромедичної евакуації ідентичні принципам роботи бригад спеціалізованого автомобіля класу “С””, – розтлумачив медик під час нашої бесіди. Різниця лише в тому, що медики набагато швидше доставляли пацієнта до лікарні, але для цього мають бути спеціально відведені місця для посадки гвинтокрила біля лікарняних закладів. Є певні нюанси і в наданні невідкладної допомоги – це замалий простір для медичних маніпуляцій. Аеробригаді доводилося працювати на колінах в супроводі постійного шуму від гвинта гелікоптера. “Однак ніщо не може зрівнятися з відчуттями, коли ти в небі”, – зауважив Дмитро. Прекрасно пам’ятає усі аеромедичні евакуації. Один з перших польотів був до Березані. Мотоцикліст потрапив у ДТП з легковою автівкою. В результаті зіткнення потерпілий отримав двобічний пневмоторакс, розрив селезінки та переломи ребер і правої плечової кістки. Розвивалися геморагічний та обструктивний шоки, але медикам вдалося стабілізувати стан хворого і успішно передати колегам Обласної лікарні м.Києва.

Дмитро Сурмачевський: “Ми працюємо не з цеглою та бетоном, а з людськими життями. «Золотий час» – це час, за який потрібно доставити пацієнта до лікарняного закладу, поки його організм може компенсувати життєві показники для підтримання перфузії всіх життєважливих органів. Потрібно не лише рятувати, а й надавати психологічну підтримку пацієнтам.”

24 лютого 2022-го року. Війна…

Пілотний проект “Аеромедична евакуація Київщини” тривав недовго,

лише півроку. На вимушену паузу його поставила російсько-українська війна. Повітряний простір над Україною в екстреному порядку було закрито. Під час повномасштабного вторгнення Дмитро постійно був в русі: виїздив у складі бригади ЕМД, у вільні від роботи дні разом з Бартківським Вадимом займалися навчанням військових з надання першої медичної допомоги при вогнепальних та вибухових пораненнях. А вночі чергували як бригада медиків швидкого реагування і виїжджали на місця сутичок наших добровольчих формувань з ворожими ДРГ. Також брав участь у “зелених коридорах” під час евакуації мирного населення з окупованої Бучі.

Новий щабель кар’єрних сходів

Дмитро ніколи не губиться, він швидко реагує на будь-яку ситуацію і рухається в ногу разом з обставинами. Коли прийшов час поновити діяльність тренера, він швидко об’єднав однодумців в команду практикуючих інструкторів, яка й донині успішно працює, розвивається і вдосконалюється. На той момент в тренерському складі було два лікарі з медицини невідкладних станів та два фельдшери з МНС. Дмитро й досі скромно відгукується про свою діяльність. Каже, що бути інструктором – це велика відповідальність та честь. А найвища винагорода – реальні успіхи наших курсантів.

Дмитро Сурмачевський: “Ми маємо постійно розвиватися, вдосконалювати свої навички та вміння, щоб якомога більше врятувати людських життів”.

Суперечки. Компроміси. Людяність

Гумор – вбивча зброя медика. “Без нього на нашому фронті ніяк”, – каже Сурмачевський. З ним легше переносити усі складнощі і негаразди, навіть непорозуміння. Якщо Дмитро знає, що правда за ним, то буде до кінця відстоювати свою точку зору, але якщо не правий – без вагань визнає свою неправоту. А коли находить коса на каміння в спірних професійниїх питаннях, згадує і слідує пораді свого колеги Ростислава Замрія: в будь-якій незрозумілій ситуації звертатися до першоджерела.

Дмитро Сурмачевський: “Де б ти не був і ким, завжди потрібно залишатися людиною. Цю мудрість я унаслідував від своєї бабуні і за цим принципом живу”.

Хобі. Любов. Мрія.

В житті Дмитро – земна людина зі своїми уподобаннями. Любить активний відпочинок та всі ігри, пов’язані з м’ячем. Одружений на найкращій дівчині у світі. Мріє постійно зростати і вдосконалюватися в інструкторській діяльності та бути корисним медичній спільноті.

Ось такий він: цілеспрямований Дмитрик з містечка Ніжин історичної Чернігівщини. А сьогодні це успішний лікар з медицини невідкладних станів та практикуючий інструктор навчально-тренувального відділу Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дмитро Володимирович Сурмачевський.